«Вітчизняні митці створили енциклопедію українського весілля у фарфорі», — колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк

Літо — весільна пора. Традиційне українське весілля — яскраве свято, що складається з численних обрядів та традицій. Зазвичай воно є незабутнім для усіх учасників.

Сьогодні наша тема — українське весілля у порцеляні.

В інтерв’ю ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця історії вітчизняної порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про скульптурні групи на цю тему.

«Коровай символізує благословення на щасливе життя»

— Традиційне українське весілля стало джерелом натхнення для відомих митців Валентини та Миколая Трегубових, — говорить Людмила Карпінська-Романюк. — Цій темі вони присвятили кілька робіт. Найвідоміша композиція складається з восьми скульптурних фігур. Вона була створена Валентиною Трегубовою на Коростенському фарфоровому заводі у 1960 році і нині зберігається у Національному музеї декоративного мистецтва України.

ВІДЕО ДНЯ

В. Трегубова. Скульптурна група «Українське весілля». Коростенський ФЗ. 1960. НМДМУ

Глядач неначе потрапляє на весілля та стає його учасником. У центрі композиції — молода пара: наречений і наречена сидять ніби на троні домашнього щастя. Він — у вишиванці та широких шароварах, вона — у вишитому вбранні з пишною запаскою.

РЕКЛАМА

В. Трегубова. Скульптурна група «Українське весілля». «Молоді». Коростенський фарфоровий завод. 1960. Національний музей декоративного мистецтва України

— Гарно!

— А от і батьки. Мати тримає коровай, що символізує благословення на щасливе життя. Коровай є невід’ємним атрибутом весільного обряду. Зазвичай його випікали заміжні жінки з обох родин напередодні весілля, цей ритуал означав об’єднання двох родів. Готуючи весільну випічку, уквітчували себе барвінком та співали. Отож, це було надзвичайно гарне дійство. Коровай — це не тільки смачна та красива випічка. Він має у оздобленні чимало символів.

РЕКЛАМА

— Що ж вони означають?

— Наприклад, калина означає красу кохання, птахи — вірність, виноград — добробут та достаток у родині. Всі гості мають можливість пригоститись короваєм та таким чином долучитися до щастя.

В. Трегубова. Скульптурна група «Українське весілля». «Батько й мати». Коростенський фарфоровий завод. 1960. Національний музей декоративного мистецтва України

«За традицією після весілля рушники зберігаються в сім'ї молодих як оберіг родини»

— Колоритно!

РЕКЛАМА

— Важливий елемент українського традиційного весілля — вишитий рушник. Згідно традицій, на весіллі могло бути 20−30 рушників. Основними вважались п'ять: під коровай, два — для ікон, для перев'язування рук молодим та під ноги під час вінчання. Рушник, на який стають молодята, за повір’ями, визначає подальшу їхню долю. Він є символом життєвого шляху. Вважається, що стаючи під час вінчання на вишитий рушник, молода пара отримує Боже благословення. Цей весільний рушник використовують лише раз. За традицією, після весілля рушники зберігаються в сім'ї молодих як оберіг родини. За прикметами, рушник має бути з цілого полотнища. Весільний рушник, на який стають молоді, не підшивають. Вишивка повинна робитись однією голкою. Зазвичай вишиває рушник сама дівчина. Це треба робити у гарному настрої зі світлими думками. Заборонялось вишивати вночі та у п’ятницю.

— Інструкція чималенька…

— Ліворуч молодят бачимо троїстих музик, що вже готові розгорнути свій концерт: троє бандуристів у синіх шароварах і вишитих сорочках об’єднані спільним запалом. За ними — підспівка: три молодиці у колоритному вбранні, співаючи, зичать щастя молодим. Весілля неможливо уявити без пісень та танців.

В. Трегубова. Скульптурна група «Українське весілля». «Дівчата, що танцюють». Коростенський фарфоровий завод. 1960. Національний музей декоративного мистецтва України

«Свято у порцеляні відтворене дуже майстерно — так, що наче відчуваєш себе гостем на тому весіллі»

— Праворуч — енергійний танцюрист-сват, вихоплений у розкішному гопаковому стрибку, — продовжує Людмила Карпінська-Романюк.

В. Трегубова. Скульптурна група «Українське весілля». «Сват». Коростенський фарфоровий завод. 1960. Національний музей декоративного мистецтва України

Кожна фігурка стоїть на невеликому килимку-основі з традиційним орнаментом: яскраві візерунки створюють відповідний настрій. У композиції все продумане до дрібниць. Кожна фігурка несе в собі багатий пласт народної культури. Свято у порцеляні відтворене дуже майстерно — так, що наче відчуваєш себе гостем на тому весіллі. Через два роки (у 1962 році) Микола та Валентина Трегубови створили варіант цієї теми у творчому тандемі. Скульптурна композиція виконана у більш стриманій колірній гамі, але не менш багата на деталі.

М. та В. Трегубови. «Українське весілля». Коростенський фарфоровий завод. 1962. Національний музей декоративного мистецтва України

— Теж дуже гарно!

— Тут також оживає справжній спектакль народного дійства. У центрі — молода пара. Він у вишитій сорочці та шароварах, вона — у довгій запасці з геометричним візерунком. Їхні обличчя світяться щастям. По обидва боки — дві групи музик: троє парубків вишикувалися в ряд і ніби запрошують дівчат до танцю. А от тріо танцюристок. Урочисто стоїть із короваєм мати. Вона — берегиня дому й втілює щедрість родинного вогнища. Поруч батько, він тримає куманець — символ достатку і злагоди. Танець із бубном у центрі скульптурної групи наче серце весілля, що б’ється в ритмі народної пісні. Разом ці фігурки — матір із короваєм, батько з куманцем і запальний танцюрист із бубном — формують «трикутник» народного свята, де кожен образ грає свою роль, символізуючи гостинність і добробут, опіку й захист, а також чисту веселу енергію майбутнього сімейного життя.

Кожна мініатюрна фігурка відлита у гладкому білому фарфорі й розписана тонким пензлем надполивними фарбами. Композиція зібрана на кількох «килимках», що створюють враження єдиного святкового майданчика.

Цей фольклорний мікс музики, танців, обрядів і гумору розкриває перед нами душу українського весілля — щиру та сповнену добра. Вітчизняні митці створили енциклопедію українського весілля у фарфорі.

Раніше «ФАКТИ» публікували інтерв’ю із колекціонеркою фарфору Людмилою Карпінською-Романюк про те, що давньогрецький міф «Викрадення Європи» став джерелом натхнення для багатьох відомих митців.

До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є поціновувачами краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам чимало позитивних емоцій та запам’ятається на все життя!

Фото у заголовку: В. Трегубова. Скульптурна група «Українське весілля». Коростенський ФЗ. 1960. НМДМУ

Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк

Источник