«Ми заходили на позиції, які знищувалися в нуль»: зірка «Ти — космос» Володимир Кравчук про роки на фронті

Відомий актор та військовий Володимир Кравчук зізнається, що передивлявся фільм «Ти — космос» п'ять разів, а його головний герой — Андрій Мельник — у чомусь схожий на нього. Трагікомедія режисера Павла Острікова принесла Кравчуку звання заслуженого артиста України та приз «Найкращий актор».

Зйомки «Ти — космос» розпочалися напередодні вторгнення росії в Україну, а останні кадри знімалися вже під час великої війни, коли Володимир Кравчук став на захист країни. 29 травня на каналі ICTV2 відбудеться телепрем’єра фільму «Ти — космос». Можливо, Володимир зробить виключення та ще раз подивиться стрічку, яка стала однією з найкасовіших у 2025 році.

В ексклюзивному інтерв'ю «ФАКТАМ» Володимир Кравчук згадав початок великої війни, службу кулеметником та зізнався у своїх страхах.

«Ми обидва любимо вініл і «вусатий фанк»

— Володимире, буває, що передивляєтесь «Ти — космос»?

ВІДЕО ДНЯ

— Мабуть, після прем'єри я передивився картину разів п'ять. Потім просто зупинив себе, щоб не «затерти», дати час «подихати». Бо я став вже прискіпливо приглядатися до якихось сцен, знаходити нові деталі.

— Але залишились задоволеним результатом?

РЕКЛАМА

— На сто відсотків ніколи не можеш бути задоволеним. Завжди щось чіпляєш, починаєш думати, як можна було зробити інакше. Але я аналізував картину вже після того, як минуло чотири роки з моменту зйомок. Змінилося багато чого, і я також.

«Після прем’єри я передивився картину разів п’ять», — розповів Володимир (кадр з фільму «Ти — космос»)

— Попри те, що фільм в основному знімався до вторгнення рф, зараз він на часі.

РЕКЛАМА

— Гадаю, у нас всіх залишилось дуже багато не прожитих моментів. Стільки всього стається, і доброго, і поганого, що ми іноді забороняємо собі розслабитись, пропустити крізь себе переживання, бо вони дуже болісні. А цей фільм взяв «кермо» на себе та дозволив нам випустити емоції — плакати й сміятись.

— Головний герой, Андрій, схожий на вас?

— В чомусь — так. Ми обидва любимо вініл і «вусатий фанк». В кадрі навіть є моя колекція вінілу. Бо коли я прийшов на знімальний майданчик, платівок було декілька, і я сказав, що принесу свої. В іншому ж — Андрій інтроверт, трохи відлюдькуватий, а я, навпаки, — люблю людей.

«Андрій інтроверт, трохи відлюдькуватий, а я, навпаки, — люблю людей.», — каже актор про свого героя

РЕКЛАМА

— Не змогли б так довго, як він, перебувати на самоті?

— Насправді я мав такий досвід. Я кілька місяців жив сам у Карпатах. Але це для того, щоб зрозуміти контраст з іншим життям. Тоді класно було відірватися від Києва, змінити картинку, а потім по-новому подивитися на багато речей. А загалом я люблю бути серед людей.

«Я зрозумів, що мене «накриває»

— Ви достатньо швидко зняли «Ти — космос» — майже за місяць, незадовго до вторгнення.

— Так, ми працювали з середини листопада до середини грудня 2021 року.

— Чи було тоді відчуття, що щось має відбутися?

— У мене — ні. Я був повністю занурений у зйомки. Навіть режисер картини Павло Остріков просив, щоб мене не залучали в той момент у театрі. Щоб я не «виринав» з Андрія Мельника та не «пірнав» в якогось іншого героя, бо це збиває настрой. Крім того, я намагався уникати якихось новин.

— А коли зйомки закінчилися…

— У мене були деякі побоювання. Пам'ятаю, просив дружину, щоб вона виїхала з Києва разом з сином. Але ми дочекалися до останнього. З дому на машині її забрав мій друг, актор Андрій Ісаєнко, але вони застрягли на «Чайці», бо був дуже великий затор. Я пішки прийшов до них, і ми вирішили їхати разом у Камʼянець-Подільський, звідки я родом. Приїхали, посиділи на дачі, почитали новини, і я зрозумів, що мене «накриває». Спробував спочатку долучитись до волонтерства, але там людей вистачало, і я пішов у військкомат. У мене не було ніякого досвіду, тому у лінійні підрозділи мене не взяли, але сказали, що є ТрО, до якого я можу доєднатися.

— Як відреагувала на це ваша дружина?

— Ми не обговорювали цю тему. Просто я прийшов і сказав, що йду у військо. Катерина відповіла, що знала, що так і буде. Попросила лише дочекатися 8 березня, бо хотіла відтягнути цей момент на декілька днів.

— Скільки років тоді було вашому сину Мирону?

— Півтора року. Вони залишилися у Кам'янці, там було досить безпечно. Ми розглядали можливість виїхати їм за кордон, але це було на крайній випадок, який так і не стався. Через рік родина повернулася до Києва.

Володимир Кравчук з сином Мироном

— А ви тоді вже були у піхоті.

— Так. Я повернувся до Києва у листопаді 2022 року на кілька днів, коли ми дознімали кадри для «Ти — космос». Це були сцени у космосі. Знаєте, це було наче повернення у довоєнне життя: я знову вдома, працюю як актор. Було цікаво.

«Я б зробив це знову і знову»

— Не шкодували, що на початку вторгнення зробили такий важливий крок?

— Ні тоді, ні зараз. І я б зробив це знову і знову. Я не вважаю, що рішення приєднатися до ЗСУ в період найважчої ситуації у країні — помилка. Тоді поруч зі мною були люди, які також не мали відношення до військової справи: слюсарі, банкіри, програмісти…

— Ви вперше тримали зброю?

— Так, спочатку було важко, незвично — я не мав ніякого досвіду. Але згодом розумієш, що зброя — засіб, який допоможе тобі залишитись живим. Організм достатньо швидко перемикається на те, щоб вижити. Це було зовсім інше життя. Серед нас було чимало АТОшників, і вони відразу виділялися, були максимально зібраними. Ми до них тягнулися — як до людей, які мають хоч якісь знання у військовій справі.

«Я не вважаю, що рішення приєднатися до ЗСУ в період найважчої ситуації у країні — помилка», — говорить Володимир

— Ви прослужили у піхоті півтора року.

— Я був кулеметником, потім перевівся до Міністерства оборони на посаду кореспондента військового телебачення, де служу й зараз.

— Але ви мрієте про повернення до творчості?

— Так, я оптиміст по життю та гадаю, що все повернеться. Зрідка, коли бував у Києві, у вихідні дні міг зіграти у виставі. Відчуття були досить незвичними. Коли виходив на сцену, моє тіло все пам'ятало. Гадаю, я лише тимчасово військовий і це мій вклад у нашу боротьбу.

— Як ви змінилися за майже п'ять років великої війни?

— Можливо, став радикальнішим, більш жорстким до проявлення своєї чи чиєїсь слабкості. Це ті зміни, які допомагали мені налаштуватися на війну. Але навіть дружина каже, що на мені не дуже відбилися пережиті моменти.

— Бувало, коли здавалося, що це може бути кінець?

— Звичайно. Я був у піхоті, «на нулі», у Купʼянській компанії, Сумській. Це був, звісно, лише початок війни, зараз дрони та інше озброєння дещо змінило ситуацію. Тоді ж, на початку, все було набагато простіше. Ми заходили на такі позиції, які знищувалися майже в нуль. Тоді й прийняли правило: перед виходом збирати всі свої речі в рюкзак і залишати побратимам. Якщо щось трапиться, їх мали відправити близьким. І ось цей момент збирання свого рюкзака, коли прокручуєш у голові, що може статися, — дуже глибокий стан.

— Вам зараз мріється?

— Авжеж! Тим і живемо. Нещодавно у мого сина Мирона був день народження, шість років. Він загадав бажання: щоб Україна перемогла зло.

— Хай нарешті це станеться!

Раніше популярний співак та телеведучий ХАС розповів «ФАКТАМ» про зміни під час великої війни.

Источник